Станіслав Дьомін:
Iнтерв'ю

Станіслав Дьомін: "Мрію зіграти Кощія або Залізного дроворуба"

Станіслав Дьомін успішно поєднує діяльність у театрі та в кіно. У даний час навчається у Санкт-Петербурзькій державній академії театрального мистецтва. Станіслав займався у студії пантоміми, посідав 1-ші місця та отримав гран-прі у 2007 році, після чого потрапив у театр пантоміми "So-tvorenie" (Санкт-Петербург).


На рахунку актора такі фільми, як "Хованки", "Панацея", "Сліпе кіно" тощо. Крім кіно, знімався у музичних кліпах і соціальній рекламі.

— Станіславе, якби стояв вибір між кіно і театром, що було б для Вас пріоритетним і чому?

— Це питання занадто часто ставиться і не має певної відповіді, на жаль. Я б, звичайно, обрав театр, тому що це життя, дім, притулок для мене. Це те місце, де ти на дві години вибуваєш з цього світу і поринаєш у казку, вигадану поетом, письменником чи драматургом. Люди, що приходять у театр, — це люди, що прийшли на лікування до лікаря. Це їхнє занурення в інтимну обстановку і розмова віч на віч, таких умов не можна домогтися в якомусь іншому місці. Як один з великих людей сказав: "Актор — це лікар душ людських". І кожен спектакль, немов загоєння.

Часу на розмову про театр часто не вистачає, а вже писати про це, так не вистачить жодних сторінок. Це одна з найголовніших причин, чому б я обрав театр. Все, що можна зробити в театрі, неможливо зробити в кіно. Театр — це он-лайн, тут і зараз. Кіно — це запис чого-небудь, коли-небудь. Я люблю процес у кіно, як все будується і що потім виходить з цього. Але в кіно часто потрібно чекати своєї ролі. І на це, на жаль, йдуть роки. Особливо, якщо у тебе видатна зовнішність, яка не завжди підходить. А в театрі завжди є для тебе роль! Якось так.

— Завжди хотіли стати актором?

— Я завжди мріяв водити потяги. Я, маленький, вибігав на залізницю у себе через квартал і бігав по коліях з криком: "Чух-чух-чух"! У 12 років мені довелося зіграти у новорічній казці аж 3 ролі: зайця, глашатая і короля. І тоді мені в голову вдарило: "А чи не спробувати?" У 2004 році я вступив у дві театральні студії, одна була при Санкт-Петербурзькому театрі пантоміми "So-Tvorenie". У 2007 році, коли наша студія отримала гран-прі за "Колискову", мене взяли вже в основний склад театру, де потроху почали вводити у спектаклі, і давати невеликі ролі! Ось так якось все закрутилося і понеслося! А після цього вже і в кіно почали запрошувати.

— Як Ви ставитеся до вітчизняного кіно? Який вектор розвитку для нього кращий — успадковувати Голлівуд і Європу, або поглиблювати власний колорит?

— Ще одне з дуже серйозних питань. Я думаю, що за технікою потрібно наслідувати Європу й Голлівуд. Кіно має бути оснащено сучасним обладнанням! Але, що стосується вже творчості, звичайно, наше вітчизняне. Я дуже люблю радянське кіно. У ньому є щось особливе, розумієте? Знову ж таки, це не описати, але в нього вкладена російська душа. Російська людина, якою вона є, побут, характер, життєві якісь негаразди. А наші режисери? Вони геніальні! Я от працював з О.Н. Міттою. Я стежив за ним усі ці 10 днів моїх зйомок, він геніальний. Те, як він ставить завдання, його логіка і бачення стрічки захоплюють!

— У якому фільмі або якого персонажа мрієте зіграти?

— Я мрію, щоб у нас знову почали знімати казки. У мене є кілька ролей, яких я б хотів зіграти: Баба Яга, Кощій, Злий чарівник, Залізний дроворуб. Ну і, звичайно, ще безліч ролей, але це найбільш мої улюблені.

— Чим зараз зайняті, в яких зйомках задіяні?

— Зараз поки у мене відпочинок. Закінчив зйомки в О.Н.Мітти "Міракль про Шагалом" - грав учня К. Малевича. І кілька студентських робіт: "Зрада", "Пі". В очікуванні нових. Зараз Ф.Бондарчук збирається знімати "Чарівник смарагдового міста", хочу потрапити до нього!

1
2
Система Orphus