Ігор Петрусенко:
Iнтерв'ю

Ігор Петрусенко: "Жанр дитячого кіно зараз неактуальний"

Ігор Петрусенко закінчив Естрадно-циркове училище та ВТУ імені М. С. Щепкіна. Початком кінокар'єри Ігоря можна вважати 1995 рік, коли він з'явився у серіалі "Острів кохання". Актор знявся у кількох десятках фільмів і серіалів, серед яких "1942", "Картина крейдою", "Повернення Мухтара 5", "Ніхто, крім нас" тощо.


— Ігор, що має привабити Вас у сценарії фільму, щоб Ви відразу і беззастережно погодилися брати участь у зйомках?

— Після війни, у 40-х роках кіно допомагало людям вижити, дарувало надію, радість, любов. Для людей піти в кіноклуб — це було ціле свято. Фільми були смисловими, змушували людину замислитися про сенс життя, забути все погане і півтори години радіти, посміхатися, співпереживати, сміятися. Саме завдяки такому кіно, що допомагає-підбадьорює-підтримує людей, я й обрав цю нелегку і невдячну професію. Зараз, коли розглядаю нові пропозиції, сценарії, ролі, я звертаю увагу на духовну чистоту змісту, порядність і людяність образу та героїв, смислове завдання твору!

А це велика рідкість... Один бруд, розпуста, насильство, породження зла. Немає дитячого кіно, такий жанр зараз неактуальний. Немає казок. Я був би щасливий бути актором жанру "дитяче кіно", я завжди мріяв зніматися і грати в казках.

— Які творчі завдання Ви ставите перед собою на зйомках? Які завдання ставить перед Вами режисер? Бувають протиріччя?

— Граючи задану роль, образ, для мене головне — розкрити те, чим живе людина, що нею рухає, заради чого все це, ну, і до чого це може призвести, наслідки. Для мене дуже важливо, щоб глядач, дивлячись мої роботи, міг що-небудь для себе черпати, чомусь вчитися, співпереживати, радіти!

Що стосується суперечностей із режисерами, то або ми разом йдемо в одному напрямку, один одного доповнюючи, або є речі, через які я просто відмовляюся від роботи, свою роботу я розглядаю тільки з духовної точки зору!

— Чи орієнтуєтеся Ви на якихось всесвітньо відомих акторів чи конкретні фільми при своїй роботі?

— Я завжди орієнтуюся тільки на своє серце — це мій головний орієнтир! Але завжди із задоволенням слідкую за роботою моїх колег, завжди є чому і у кого вчитися. Інша справа, коли, наприклад, я починаю роботу над образом, який до мене вже був кимось і колись зіграний, тут я ні в якому разі не буду дивитися цю вже кимось зроблену роль, щоб не повторитися. Щоб випадково не почати наслідувати.

— Що для Вас є найкращим натхненням?

— Найкраще натхнення — це молитва, читання Біблії. Дуже люблю усамітнюватися де-небудь на природі, далеко від цивілізації, наприклад, у селі. І в тиші, на природі набиратися духовних і фізичних сил.

— Чи впливали чи коли-небудь характери персонажів, яких Ви грали, на Вас?

— У 20 років я знімався у фільмі Андрія Бенкендорфа "Європейський конвой". Фільм знімався на реальних подіях, образ писався з реальної людини. Це був хлопець мого віку, який вже встиг наробити багато дурниць і помилок у своєму житті — злодійство, вбивства. І я щодня після зйомок відчував, як цей образ на мене тисне, як з'являються риси його характеру, як відбуваються незрозумілі, неприємні речі. Я йшов до церкви і повертався назад у свій природний стан, але це відчувалося протягом всієї знімальної роботи, і дуже явно, фізично.

— У Вас є мрія, пов'язана з Вашою творчою професією?

— Мріяти — це невдячне заняття. Щоб не розчаровуватися, потрібно жити сьогоднішнім днем і реально намагатися проживати кожен день гідно. А що стосується роботи — мені б дуже хотілося колись знятися в дитячій добрій щирій чистій казці!
Loading...
1
2
Система Orphus