Україна та
Статті

Україна та "Оскар": 8 фільмів, що було висунуто Україною за час незалежності

Учора світ дізнався претендентів на здобуття премії "Оскар", яка цьогоріч буде вже 87-ю. Україна, на жаль, не потрапила до шорт-ліста номінантів на нагороду (а багато хто вважає, що могла б, якби журі обрало інший фільм-претендент). Цікаво, що за історію незалежності нашої держави на "Оскар" висували вже 8 фільмів, однак потрапити до номінації зміг лише один, і набагато раніше.

 

Категорія, до якої прагнули увійти стрічки українських режисерів, називається "Найкращий фільм іноземною мовою". Фільми-претенденти обирає т.зв. український оскарівський комітет, який було започатковано у 2006 році. Основні вимоги до стрічок: це має бути повнометражний фільм авторства резидента з країни-претендента, знятий не англійською мовою та випущений у прокат не менш, ніж за тиждень до подання заявки.

За історію незалежної України на розгляд Академії було представлено 8 фільмів, один з яких було дискваліфіковано експертною комісією.

"Приятель небіжчика", 1997 рік


Стрічка режисера В'ячеслава Криштофовича стала першою ластівкою від України. Цю кримінальну трагікомедію було знято за повістю Андрія Куркова "Любий друг, приятель небіжчика". У центрі подій - такий собі Анатолій, який після розлучення з дружиною вирішив змінити своє життя. Зустріч зі старим товаришем Дімою і справді вносить у будні чоловіка новизну, але не зовсім ту, якої він очікував. Один спонтанний вчинок Анатолія призводить до вбивства людини, син якої у результаті називає головного героя татом...

"Мамай", 2003


Фільм було відзнято на кіностудії ім.Довженка постановником Олесем Саніним. В основі сюжету "Мамая" - давні українські та кримсько-татарські повір'я, а сама історія чимось нагадує романтичне кохання Ромео та Джульєтти. Вродлива татарка рятує козака від загибелі, а той у неї без тями закохується.

"Водій для Віри", 2004


Найскандальніший фільм-претендент на "Оскар" від України, який було дискваліфіковано від участі у конкурсі. І справді, усі, хто бачив "Водія для Віри", мабуть, упевнені, що фільм - російський. Хоча українські актори і брали участь у цій стрічці, та все ж знімальна група була переважно з РФ. Через це, власне, стрічку Павла Чухрая і не допустили представляти Україну.

Цікаво, що згодом американському оскарівському комітету навіть писали листи подяки за цю дискваліфікацію. 2004 рік запам'ятався усьому світові українською Помаранчевою революцією, а тому зовсім не хотілося б, аби на міжнародній арені Україну асоціювали з Росією. Щодо сюжету "Водія для Віри" - сержант Віктор стає особистим водієм для доньки генерала Віри. Дівчина має дефект - кульгає, та між героями, незважаючи ні на що, спалахують почуття.

"Аврора", 2006


Чорнобильська катастрофа - дуже стійка асоціація з Україною у багатьох державах. Стрічка Оксани Байрак "Аврора" торкається саме цієї драматичної теми. Головна героїня фільму, дівчинка Аврора, постраждала від страшної Чорнобильської трагедії. Вона мріє стати балериною, лікується у США, але променева хвороба гасить усі шанси цієї маленької людини на щастя.

Ходили чутки, що процес відбору Україною того року був непрозорим і взагалі "Аврора" не відповідає умовам подання на "Оскар". Все ж фільм було прийнято до розгляду, але в номінацію йому потрапити не вдалося.

"Ілюзія страху", 2008


Фільм про суворі 90-ті. На бізнес героя фільму Андрія Короба посягають і йому доводиться захищатися. Чоловіка незаконно запроторюють до в'язниці і після виходу він прагне у будь-що повернути свою справу, але проблеми переходять з фізичної у психічну площину - Ігор зненацька уявляє, що окрім свого проживає ще й життя царя Соломона... У головній ролі в "Ілюзії страху" знявся покійний актор Андрій Панін.

"Тойхтопройшовкрізьвогонь", 2012


Кінофільм Михайла Іллєнка "Тойхтопройшовкрізьвогонь" оповідає про хлопчика родом із Полтавщини, якого звуть Іван Додока. Він стає військовим льотчиком, героєм СРСР. Та життя повертається так, що Іван потрапляє в німецький полон, виправні табори, і нарешті волею долі приїжджає до Канади, де реалізовує себе як вождь індіанського племені.

"Параджанов", 2013


У центрі стрічки - талановитий режисер Сергій Параджанов, якого зіграв Серж Аведікян, що також є постановником фільму. Він знімає стрічки, з якими незгодна Радянська система, і в результаті потряпляє в тюрму. Проте багато років ув'язнення не вбили у митцеві його режисерське начало, а любов до кінематографа допомогла йому перемогти.

"Поводир", 2014


На майбутньому "Оскарі" Україну у номінації "Найкращий фільм іноземною мовою" мав би представляти "Поводир" Олеся Саніна. Події стрічки датовано 30-ми роками за часів УРСР. Американський хлопчик Пітер разом з батьком приїжджає до Харкова, та незабаром стає свідком убивства тата. Випадково Пітер зустрічає українського сліпого кобзаря і стає його поводирем.

Цьогорічний вибір фільму-претендента від України був доволі суперечним. Український оскарівський комітет віддав перевагу "Поводирю", а не сенсаційному "Племені" Мирослава Слабошпицького, яке здобуло вже понад 30 нагород, у тому числі "європейського оскара". Хтозна, може, "Плем'я" стало б дебютом від незалежної України і на 87-му "Оскарі". Однак, не склалося. Жоден з восьми вищеперелічених фільмів так і не позмагався за жадану статуетку.

Першим та поки що єдиним українським фільмом, який таки було номіновано на "Оскар", стала військова мелодрама "Військово-польовий роман", котру зняли на Одеській Кіностудії. Стрічку відправили на кінопремію від Радянського Союзу наприкінці 1984 року, а номінацію фільм отримав у 1985. Будемо сподіватись, що наступного року Україна як мінімум повторить успіх "Військово-польового роману", а, може, й отримає врешті славнозвісну позолочену статуетку :)

1
2
Система Orphus