Рецензії

"Мері та Макс" - ніколи не знаєш, хто стане твоїм найкращим другом

"Мері та Макс" - ніколи не знаєш, хто стане твоїм найкращим другом

Незвичайна, особиста і дуже глибока робота від незалежного австралійського аніматора Адама Елліота. Стрічка про дружбу між самотньою австралійською дівчинкою і літнім євреєм з Нью-Йорка. Мультфільм, у якого є таємниця.

 

Сюжет та персонажі. Герої "Мері і Макса" - ті, хто завжди десь позаду. Вони змушені жити життям, якого не хочуть, у тілі, котре ненавидять. Їхня реальність - фантазії, а все, що відбувається насправді, їх лише травмує та пригнічує.

Тож знайомтеся - Мері. 8-річна дівчинка з надмірною вагою, родимкою на чолі, яка схожа на шматок лайна, і очима кольору брудної калюжі. Мері живе у Мельбурні в Австралії. Її матір з самого ранечка вже з цигаркою та пляшкою хересу, а батько більшу частину часу проводить у сараї, роблячи опудала. Над Мері знущаються у школі і їй зовсім ні з ким навіть поспілкуватися. Зневірившись у пошуках друзів, дівчинка обирає випадкове прізвище у телефонній книзі та надсилає туди листа.

Її адресатом виявляється 44-річний самотній Макс Горовіц, який мешкає у Нью-Йорку. Він не менш дивний, ніж Мері. Воліє сидіти днями у своїй квартирі і дивитися телевізор, бо розум часто підводить Макса. Він страждає від синдрому Аспергера та ожиріння, полюбляє збирати недопалки та золотих рибок. Якщо і був хтось у світі такий самий самотній та асоціальний, як Мері, це був Макс.

Герої почали листуватися, щоразу докладаючи до аркуша паперу щось солоденьке. Листи, треба сказати, у них були дещо схиблені, як і самі персонажі. "На тебе коли-небудь нападала ворона чи інший великий птах?" запитує у Мері Макс. "Мені шкода, що ти товстий. Мама і мене називає товстою і каже, що я виросту телицею. Напевно, це хтось схожий на корову", пише йому Мері. Їхня дружба за листуванням триває багато років, у ній є спроби самогубства, нервові зриви і навіть вбивство. Ця дружба складна і меланхолійна, вона дарує радість та руйнує життя одночасно. Чи варті такі стосунки всього болю, котрий приносять героям? Так, варті.

Анімація. Автор сценарію і режисер стрічки Адам Елліот (який отримав "Оскара" за короткометражку "Харві Крампет"), створив надзвичайно атмосферну картинку. Мультфільм практично позбавленого кольору - Австралію в ньому зображено у жовто-коричневих відтінках, а Нью-йорк автор розфарбував у монохром. Єдиний сплеск кольору - червоний помпон, який Мері надіслала Максу як подарунок.

"Мері та Макса" знято у стилі пластилінової анімації,  досить важкій для виконання техніці. Усі персонажі мультфільму, відверто кажучи, дещо потворні, але від них віє чимось невловимим та привабливим. Елліот вклав у своє творіння не тільки вміння, але й душу. У кожний кадр.

Висновки. Оманливо невинний, фільм фокусується на такій кількості серйозних проблем суспільства, що й перелічити важко. Ожиріння, депресія і психічні розлади, а також алкоголізм, гнітюче погане виховання і хронічна самотність, самогубство та смерть... Та все це викладено у неймовірно іронічній та гротескній манері і навіть дуже жорстокі речі сприймаються, як щось легке. Іноді смішне. Так, це фільм для дорослих, але і підліткам його варто переглянути, принаймні тим, котрі володіють зрілим світоглядом.

У чому ж таємниця мультфільму Адама Елліота? Ймовірно, таємниця ця полягає в любові. Саме тій, яка набуває різних форм і не обов'язково виглядає красиво. Нею просякнуто весь фільм - любов'ю і абсурдністю людського існування. Ось такий коктейль.

Мері і Макс заслуговують на те, щоб увійти в пантеон великих мультиплікаційних героїв, ну а стрічка вже отримала своє місце серед видатних анімаційних фільмів усіх часів. Мультик Елліота - це наше життя без прикрас.

1
2
3
4
5
голосов (5) рейтинг (5.0)
5
4
3
2
1


Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. Зарегистрируйтесь или войдите, используя свой логин и пароль
Новости от KINOafisha и TVgid
Загрузка...
Загрузка...